Ви знаходитесь тут:
Головна
Протидія булінгу та безпека в інтернеті

З метою підвищення освіченості учнів КЗ "Соколівське НВО" з питань безпечного використання мережі Інтернет, формування критичного розуміння учнями цифрових технологій ,

у 5-11 класах були проведені просвітницькі бесіди та заходи "Безпека в інтернеті. Буліцид, як наслідок кібербулінгу",

"Як уникнути неприємностей в мережі".

З учнями вибудовувались власні стратегії захисту дітей у цифровому середовищі. Були надані відповідні рекомендації.

Класні керівники 1-11 класів надали батькам учнів технології і рекомендації про безпечне користування Інтернетом.

Як розпізнати ризик суїциду в підлітків!

У підлітковому віці дитина переживає бурхливий емоційний період. Етап становлення її окремої й незалежної особистості

рясніє перепадами настрою й дуже часто містить суїцидальні думки.

Як розпізнати, що дитина планує розлучитися з життям, перш ніж стане занадто пізно?

Думки про самогубство, на диво, виникають у дуже великої кількості підлітків.

За підрахунками дослідників, етап планування суїциду переживає практично кожна четверта дитина.

На жаль, якщо ми не розпізнаємо ознак самогубства, яке насувається, або якщо батьки недооцінять помічених ними симптомів

суїцидальних намірів, це може призвести до трагедії.

То ж яка поведінка дитини може свідчити про ризик суїциду?

Невід'ємним елементом стану, супутнього формуванню суїцидальної поведінки,

є пресуїцидальний синдром

Його симптоми досить помітні для уважного спостерігача, ігнорувати їх у жодному разі не можна.

Тривожними для батьків повинні бути такі ситуації:

розмови про самогубство – якщо підліток каже про самогубство, то це не просто «такі собі роздуми».

Такий симптом, безумовно, не можна недооцінювати. Найчастіше прихованою причиною розмов про самогубство

є крик про допомогу, бажання звернути на себе увагу. Якщо цього не зробити і проігнорувати дитину, вона більше

не знайде у своєму арсеналі інструментів якогось іншого способу звернути увагу на себе і свою проблему.

У результаті, може зробити суїцидальну спробу;

розмови про суїцидальні думки в однолітків, подруг або однокласників – іноді дитина не каже про самогубство прямо.

Вона може розповісти про чужі наміри розлучитися з життям. Така поведінка може завуальовуватися розмовою, а іноді

й бути ризикованою, оскільки сильний емоційний зв'язок підлітка з однолітками може сіяти небезпечне «насіння» в їхньому співтоваристві;

надмірна самокритика й переживання із приводу своїх поразок і невдач – дуже низька самооцінка підлітка,

бачення джерела всіх проблем у самому собі, які показують, що дитина почуває себе нікчемною,

нічого не вартою й не бачить шансів змінити цю ситуацію, – це також застережливий сигнал.

Перед суїцидом завжди відбувається звуження свідомості, яке призводить до того, що майбутній

самогубець просто не бачить іншого виходу із ситуації, окрім як піти із життя;

захоплення кумирами, які вчинили самогубство, – батьки повинні бути особливо уважними в тих ситуаціях, в яких кумир дитини

(музична зірка, медійне обличчя, актор/актриса кіно) позбавив себе життя. Після кожного самогубства зірки

з'являється так званий синдром Вертера, тобто підвищена кількість самогубств серед шанувальників (фанатів) свого кумира;

прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду,

теж можуть свідчити про зацікавленість смертю й самогубством;

раздарювання важливих речей друзям або своїй сім'ї. Протягом дуже короткого періоду до суїциду дитина намагається

«попрощатися» зі своєю сім'єю та друзями. Попередженням повинні служити ситуації, коли підліток віддає свої

особисті дрібнички й ті речі, яких ще кілька тижнів тому за жодні скарби світу не позбувся би;

соціальна ізоляція – період дорослішання – це період інтенсивного спілкування. Відсутність друзів і практично повне соціальне відчуження дитини можуть

бути важливим симптомом. Якщо вона цілими днями не виходить з дому, ні з ким не зустрічається, ні про кого не розповідає,

варто звернути увагу на присутність інших симптомів наявності суїцидальних думок;

депресивний стан – печаль, зниження енергетичного потенціалу, утрата апетиту, надмірна сонливість

та інші симптоми депресії завжди повинні викликати більшу настороженість батьків і готовність прийти на допомогу своїй дитині.

Групи смерті (синій кит, червона сова) - хто вони насправді, ці адміністратори? - https://youtu.be/amCx1WrX-KE

Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини

Оволодівайте новими знаннями	так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо
Будьте уважними до дитини	уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо)
Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною	доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти
Здійснюйте обмежений контроль	можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький
Застосовуйте технічні засоби безпеки	для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі)
Формуйте комунікативну культуру	роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть отрмати інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

Навчіть дитину

обмежувати доступ до персональної інформації у соцмережах

Батьки разом із дітьми можуть пройти курс безпечного користування інтернет-ресурсами.

Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам
Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються.
Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів.

Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги.

Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами.

Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери зі шкільного кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час навчально-виховного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті.

Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Зауважте!
Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу.
Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом.

Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.

Якщо дитина — кібербулер, а не жертва
Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини.

Натомість не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.

wym-1614938303541 - Безпека в інтернеті

wym-1614938504372 - Мінцифри за безпечний інтернет

/Files/images/besida3.jpg